Т-64БМ «Булат» (БМ «Булат») — український основний бойовий танк, що являє собою модернізацію радянського танку Т-64. Єдиний користувач танків «Булат» — Збройні Сили України. Зміст [сховати] 1 Історія створення 2 Опис танка 2.1 Вогнева міць 2.2 Захищеність 2.3 Мобільність 3 Порівняльні характеристики танків на базі Т-64БВ 4 Висновки 5 На озброєнні 6 Відео 7 Примітки 8 Посилання Історія створення[ред. • ред. код] Після розпаду СРСР Україна успадкувала значну кількість танків Т-64. Станом на 1995 рік ЗСУ мали на озброєнні 2345 машин різних модифікацій.[1]). Більшість з них не відповідала сучасним вимогам, водночас брак фінансування не дозволяв замінити їх новими танками. В таких умовах єдиною можливістю суттєво підвищити боєздатність військ стала капітальна модернізація техніки. На початку 90-х рр. ХКБМ у співробітництві з іншими державними підприємствами почало роботу над вдосконаленням Т-64. Основними напрямками модернізації були: підвищення вогневої міці за рахунок вдосконалення системи управління вогнем; підвищення захищеності від сучасних протитанкових засобів; підвищення мобільності шляхом встановлення більш потужного двигуна. Протягом 90-х рр. було розроблено декілька варіантів модернізації Т-64, які відрізнялися рівнем застосування нових компонентів, а відтак і вартістю. Найбільш досконалим з-поміж них був Об'єкт 447АМ-1, вперше публічно продемонстрований під час параду на честь Дня Незалежності 24 серпня 1999 року і пізніше прийнятий на озброєння ЗСУ під назвою Т-64БМ «Булат». Опис танка[ред. • ред. код] Вогнева міць[ред. • ред. код] Керований комплекс «Комбат» Основним озброєнням танка Т-64БМ «Булат» є 125-мм гладкоствольна гармата-пускова установка КБА3, або ж 2А46М-1, з довжиною ствола у 48 калібрів. Боєкомплект — 36 пострілів роздільного заряджання з підкаліберними бронебійними, кумулятивними та осколково-фугасними снарядами і керованими ракетами. 28 пострілів розміщені в конвейері механізма заряджання, а решта — в укладках другої черги. До складу системи озброєння також входить танковий ракетний ТАКО-621 українського виробництва, який дає змогу боротися з бронетехнікою, укріпленнями, гелікоптерами та іншими цілями на відстані до 5000 м за допомогою керованих ракет «Комбат». Крім гармати, танк озброєний двома кулеметами — крупнокаліберним зенітним КТ-12,7 з дистанційним керуванням та спареним КТ-7,62 гвинтівкого калібру. Боєкомплект до кулеметів налічує 300 набоїв калібру 12,7 мм і 1250 набоїв калібру 7,62 мм, споряджених у стрічки відповідно на 50 і 250 набоїв. Пошук цілей і наведення основного та допоміжного озброєння здійснюється за допомогою комплекса управління вогнем 1А45. До його складу входять денний та нічний прицільні комплекси навідника і прицільно-спостережний комплекс командира ПНК-4СР. Денний прицільний комплекс навідника 1А43У, в свою чергу, складається з приціла-прилада наведення 1Г46М «Промінь» з вбудованим лазерним далекоміром та незалежною стабілізацією поля зору у вертикальній та горизонтальній площинах, стабілізатора основного озброєння 2Е42М, балістичного обчислювача 1В528-1 та комплекту датчиків умов стрільби. Візирний канал приціла-прилада наведення 1Г46М являє собою панкратичну систему, тобто збільшення може плавно змінюватися під час спостереження за ціллю. Збільшення варіюється в межах від 2,7 до 12 крат. Діапазон кутового поля зору при мінімальному збільшенні становить 20 град, а при максимальному — близько 4 град. Приціл забезпечує можливість пошуку цілей на відстані до 5000 м. Вбудований лазерний далекомір дозволяє вимірювати відстань в діапазоні від 400 до 5000 м з точністю до 10 м. Крім візирного та дальномірного каналів, в прицілі також є канал управління ракетою, сполучений з обчислювальною та контрольною апаратурою комплексу ТАКО-621. Стабілізатор 2Е42М забезпечує можливість ведення прицільної стрільби на ходу. Наведення гармати та спареного кулемета здійснюється за допомогою двох приводів: електрогідравлічного (по вертикалі) та електромеханічного (по горизонталі). Серединна помилка стабілізації по вертикалі становить 0,30 мрад, а по горизонталі — 0,40 мрад. Таким чином, точність стабілізації, порівняно з Т-64БВ, зросла в 2 рази. На випадок нештатної ситуації передбачені також резервні механічні приводи наведення та повороту башти. Нічний прицільний комплекс навідника Т01-К01ER «Буран-Е» включає пасивний інфрачервоний приціл ТПН-4ER з незалежною стабілізацією поля зору у вертикальній площині та ряд допоміжних приладів. На відміну від попередніх моделей нічних прицільних комплексів, «Буран-Е» зв'язаний з денним прицілом і балістичним обчислювачем. Таке рішення дозволило суттєво збільшити ефективність стрільби в сутінках та вночі. Захищеність[ред. • ред. код] За даними виробника, після модернізації стійкість лобової та бортових проекцій корпусу і башти відносно сучасних протитанкових засобів збільшився приблизно вдвічі. Такий приріст захищеності був досягнений за рахунок встановлення накладного бронювання та модульного комплекса вбудованого динамічного захисту «Ніж». Дія комплекса «Ніж» заснована на принципі використання так званих «кумулятивних ножів» — видовжених зарядів вибухової речовини, які при спрацьовуванні формують плоскі кумулятивні струмені, що дестабілізують або руйнують осердя бронебійного підкаліберного снаряда чи струмінь кумулятивного боєприпаса, доки він не заглибився в основний масив броні. Мобільність[ред. • ред. код] Підвищення мобільності Т-64БМ «Булат», в порівнянні з Т-64БВ, було досягнене завдяки використанню двигуна 5ТДФМ потужністю 850 к.с. Разом із двигуном зазнали змін повітряні фільтри та випускна система. Загалом модернізація силового відділення, за даними виробника, дозволила збільшити середню швидкість руху по дорозі на 7 км/год, а запас ходу по шосе (без урахування додаткових паливних баків) — приблизно на 80 км. Задля збереження дорожнього покриття гусениці можуть бути оснащені асфальтохідними башмаками. Порівняльні характеристики танків на базі Т-64БВ[ред. • ред. код] Flag of the Soviet Union.svg Т-64БВ[2] Flag of Ukraine.svg БМ «Булат»[3] Flag of Ukraine.svg Т-64Е[4] Зовнішній вигляд T64bv model.JPG Ukrainian T-64 tanks during the Independence Day parade in Kiev.JPG Т-64Е.jpg Рік 1985 2005 2010 Розробник ХКБМ ХКБМ ХБТРЗ Бойова маса, т 42,4 45,0 42,7 Екіпаж 3 3 3 Калібр та марка гармати 125-мм 2А46М-1 125-мм КБАЗ 125-мм КБАЗ Система керування вогнем 1А33-1 «Об» 1А45 «Іртиш» 1А33-1 «Об» (модернізована) Приціл-далекомір 1Г42 1Г46М 1Г42М Стабілізатор основного озброєння 2Е42 2Е42М 2Е42 Кероване озброєння «Кобра» «Комбат» «Комбат» Боєкомплект, пострілів 36 36 37 Швидкострільність, постр./хв 6-8 6-8 6-8 Додаткове озброєння 7,62-мм ПКТ 12,7-мм НСВТ 7,62-мм КТ-7,62 12,7-мм КТ-12,7 7,62-мм ПКТ 12,7-мм НСВТ ГШ-23Л АГС-17 Динамічний захист «Контакт» «Ніж» «Дуплет» Активний захист немає немає КОЕЗ «Варта», КАЗ «Заслон» Двигун 5ТДФ (700 к.с.) 5ТДФМ (850 к.с.) 5ТДФЕ (850 к.с.) Питома потужність, к.с./т 16,5 18,9 19,9 Максимальна швидкість, км/год 60 60 65 Запас ходу з без додатковий паливних баків, км 500 385 500 Висновки[ред. • ред. код] Т-64БМ «Булат» за сукупністю тактико-технічних характеристик перевершує найбільш поширені на теренах колишнього СРСР зразки основних бойових танків (Т-72АВ/Б і Т-80БВ) і наближається до сучасних машин, таких як Т-90А і БМ «Оплот». Незважаючи на те, що «Булат» являє собою глибоку модернізацію Т-64, прийнятого на озброєння ще в 1966 році, у нього ще є перспективи розвитку: у моторному відділенні без значних переробок може бути встановлений двигун 6ТД-1 потужністю до 1000 к.с., а запас міцності ходової частини дозволяє покращити захищеність машини за рахунок установки на танк перспективних комплексів активного, пасивного та динамічного захисту. Однак першочерговим пріоритетом, імовірніше за все, стане вдосконалення системи керування вогнем, оскільки вона не відповідає сучасним стандартам через відсутність тепловізійного та панорамного прицілів на серійних машинах. На озброєнні[ред. • ред. код] Україна Україна — станом на кінець 2011 р. Збройні Сили України отримали 76 танків Т-64БМ «Булат». В першому півріччі 2012 р. ХЗТМ мав модернізувати ще 9 машин. Більшість Т-64БМ «Булат» експлуатуються в 1-й окремій танковій бригаді 8-го армійського корпусу, дислокованої у смт. Гончарівське Чернігівської області. Незначна кількість машин цього типу надійшла також до 169-го учбового центра сухопутних військ «Десна» та Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
